Марихуана LSD WEED Муром

Братва! Хмурьом я лежу на своей кровати и задумался, а как бы мне сегодня повеселиться, развлечься на полную катушку? Странные мысли приходят в голову, а хочется просто чалдонить, отдыхать от серых будней и забот. И тут всплывают в памяти старые закладки, координаты горячих мест, где можно найти что-то интересное. Включаю мобилку и выбираю номер своего давнего друга, который всегда знает, где найти то, что нужно. Он откликается сразу, и я говорю ему, что хочу найти корабль марихуаны. Без лишних вопросов он называет точные координаты ровного магазина, где можно закупиться качественной травой. Я одеваю свои вещи, надеваю стильные штаны и рубашку, которые прикупил на свой последний заработанный наркоманом гопником бабки. Чувствую себя уверенным и стильным, готовым открыть новые горизонты. Я садюсь в машинку и направляюсь в указанном направлении. В голове крутятся мысли о том, как сегодня будет незабываемо. Настроение поднимается, адреналин начинает бить ключом. Время летит незаметно и я уже приближаюсь к месту назначения. Вижу ровный магазин, припарковываю машинку и выхожу из нее. Атмосфера магазина меня окружает, словно волшебство. Здесь все знают, зачем пришли и что хотят. Мне подходит парень с черными очками и говорит, что у него есть то, что я ищу. Я делаю покупку и скорее всего выгляжу настолько радостным, что он располагается ко мне. И вот я уже на своей кровати, разворачиваю свой корабль и внимательно рассматриваю сверток с марихуаной. Качество выше всяких похвал, наверное, какой-то новый сорт. Я беру машинку и делаю себе хорошую дозу. И тут я вспоминаю, что недалеко отсюда есть озеро, где можно погулять голым и насладиться природой. Идея кажется мне прекрасной, я решаю отправиться туда с моими друзьями. Встречаюсь с ребятами и говорю им о своем задуманном плане. Все одобряют и мы направляемся к озеру. Все вместе чалдоним, смеемся, шутим. Мы настолько сильно ударились, что словно парим по воздуху. Добираемся до озера, сбрасываем одежду и плаваем голыми по прохладной водичке. В тот момент я чувствую себя свободным, ничто не мешает наслаждаться каждым мгновением. Все вокруг зыбко и красиво, словно я находусь в другом измерении. Вода ласкает мое тело, и я начинаю погружаться в свое собственное мироощущение, словно летаю в небе. Все прекрасно, все идеально. Я закрываю глаза и просто наслаждаюсь этим моментом. Тяночки на берегу обращают внимание на нас, но нам абсолютно все равно, мы просто наслаждаемся свободой вместе. Все хорошее когда-то заканчивается, и наступает время возвращаться обратно. Мы одеваемся, собираем свои вещи и направляемся к нашим машинкам. Мы знаем, что эти моменты останутся в нашей памяти, независимо от того, сколько времени прошло. На этих воспоминаниях я закончу свой рассказ. В тот день я почувствовал себя свободным и счастливым, хотя некоторые люди могут назвать нас безответственными и безумцами. Но кто знает, что такое настоящее счастье, если не мы, гопники, которые умеют создавать незабываемые моменты и наслаждаться жизнью? Это был один из тех дней, когда я почувствовал, что мир принадлежит мне.

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...